Під час німецької окупації він втік від насильницької відправки на роботу до Німеччини, пішки добирався з Рівного в рідне село. Сховався на горищі в соломі.
Змучений дорогою заснув, та так, що не чув, як поліція на очах у переляканої матері багнетами шукала в соломі утікача.
Волею тієї ж долі він потрапив в штрафну роту і через п’ять місяців відбув на фронт.
Арт-галереї Львова - він artdevourer.com.ua
Роту кинули під Шауляй. Там з 120 чоловік за два тижні залишилося в живих шестеро хлопців, у тому числі і Возніцкий.
Був ще випадок. Йшло чергове настання. Військова частина Возніцкого рухалася дві ночі без сну. Щоб не повалитися від втоми, виробили такий порядок: один солдат тримається за підводу, інший хапається за хлястик його шинелі, потім наступний. Таким чином, йшли і спали на ходу. Ось тоді-то доля знов посміхнулася Борису.
Під час чергового нічного переходу той, що попереду йде спіткнувся і впав, а Возніцкий на …
він →
Безкорисливий мільярдер
Відкриття у дусі сьогодення
Все відбулося випадково. Колишній санаторій із-за неплатоспроможності (все-таки це не Труськавец і не Моршин) виставили на аукціон, на нього вже «поклали око» і наших доморослих товстосумів.
Стурбований Возніцкий (краще за нього ніхто не знає палаци і замки Львівщини) вирішив ще раз подивитися і детально описати все, що знаходилося в палаці Лянцкоронськіх.
Арт-галереї Львова - він artdevourer.com.ua
Проводячи огляд, піднявся на карниз, де стояли скульптури, і обмір. Під декількома шарами винищити, якій їх забілювали, побачив справжній мармур! Тоді і прозрів. Кинулися шукати паркові скульптури. Пошкоджену статую лицаря (як передбачалося) без рук і голови знайшли в кропиві, а ось бронзова скульптура хлопчика з дельфіном, що прикрашала фонтан в паренні, геть зникла.
Була піднята по тривозі навіть міліція, і вчасно, оскільки безцінну статую «Путто з дельфіном» (символічне зображення афродіти) знайшли. у пункті прийому металобрухту, куди її здали всього за. 24 гривні. Правда, у дельфіна вже не було хвоста, а у хлопчика - одного крила.
Скульптура належить …
він →
Схожі записи
Read more...Не повітряні замки
в рік.
Притому що дві третини туристичного потоку складають іноземці, заробіток замків мізерний: не більше 200 тис. грн. в рік на кожен замок. Адже середня вартість вхідного квитка - 3-4 грн., а екскурсії - 15-30 грн.
І хоча основним джерелом заробітку директора замків вважають доходи від екскурсійного обслуговування і продажу друкарської продукції (наприклад, путівників на декількох мовах), багато хто з них вже усвідомив необхідність з максимальною користю використовувати всі підручні засоби.
В Хотінськой фортеці з недавніх пір за 65 грн. група туристів може стріляти з гармати, а скоро у відтвореному стрілецькому тирі можна буде постріляти із справжнього лука і арбалетів.
Збаражському замку хороший прибуток приносить недавно побудований на його території ресторан, а готельний комплекс, що зводиться за рахунок «спецзасобів», тобто запрацьованого самим замком, в перспективі дозволить Збаражу отримувати близько 800 тис. грн. в рік.
Враховуючи, що вливання державних коштів в ці, відмітимо, …
він →
Схожі записи
Read more...Гетьман Іван Мазепа погляд крізь століття
Сьогодні добре відомо, що на свої засоби він побудував близько 20 церков.
І мало кому відомо, що під керівництвом його уряду старшина і козаки заклали основи майбутньої промисловості України. Тільки у Стародубському полку за часів Мазепи існувало двадцять приміщень для випалювання поташу, а на Чернігівщині - одинадцять чот (взводів) проводили скло, діяло 12 паперових фабрик.
По всій Гетманщине розповсюджувалося керамічне виробництво, а ткання набуло характеру організованого фабричного виробництва полотна, сукна, шовку, козацьких поясів, килимів. Водяні млини, які були джерелом дешевої енергії, обслуговували гута, керамічні майстерні, лісопильні заводи.
Як визнає один з основних спонсорів виставки президент АТ «Оболонь», «ймовірно вже в тих умовах Іван Мазепа добре розумів значення середнього підприємця для загального розвитку економіки. Мазепа навіть давав таким підприємцям старшинські звання, висуваючи їх в круг шляхетськой української еліти і беручи таким чином під державну опіку.
Захоплюючим авантюрним романом було і його життя. Не випадково він став героєм творів …
він →
Схожі записи
Read more...Спонтанність Осяй над будинками
І його потрібно малювати.»
Важнім подією для львівських художників і Петра Сипняка зокрема була участь в художньому салоні «Арт-киев 2007». «53 галереї і 3000 полотен. Це було що те неймовірне. Важко зосередиться. Люди йдуть і йдуть. А біля робіт Петра Сипняка раптом зупиняються, неначе їх хтось смикнув за мотузочок. Це майстерність у виконанні пейзажу неможливо підроблювати.
Кожна людина відчуває її інтуїтивно», - підкреслила Олеся Домарадзкая, яка представляла на «Арт-киеве» роботи 5-ти львівських художників (П.Сыпняка, А.Войтовича, А.Атоян, О.Гыжого, О.Пыльнык).
Важливість цієї події зв′язана ще і тим що за словами Петра Сипняка, більшість львовьян, представлених на цій виставці не експонували своїх робіт в Києві дуже давно: Джерело: artgreensofa.com
він →
Схожі записи
Read more...Олеській замокнув - одне з українських чудес
Перший камінь в її фундамент заклали ще в часи Галицько-волинського князівства. Місце вибрали вдало - замок будували на природному горбі серед непрохідних боліт. Оборонну лінію підсилювали вали і рови з водою.
А майже пятдесятіметровий колодязь і підвали для провіанту допомагали місяцями витримувати облогу.
Роман Соломка, завідувач музеєм Олеській замокнув: «Це територія Галіциі, а трохи далі на схід - починається Волинь. І коли ця фортеця виникла, той, хто нею володів, він володів ключем і до Галіциі, і до Волині”.
Олеській замок будували українці. Тоді як більшість західноукраїнських фортець будували поляки, які в середині п’ятнадцятого сторіччя володіли цими землями. Польський господар Іван Данільовській усучаснив замок, перетворивши його на палац. На валах оборонної фортеці він звів кімнати і башти. Тут до цих пір зберігається портрет магната і старовинна кухня.
У Даніловського керівником замку служив Михайло Хмельницький, батько українського гетьмана. Богдан теж жив в замку - запевняють …
він →













