На Україні до цих пір

Загальне

У Лондоні, принаймні, дійшло до такого: якщо у тебе немає галереї - ти не “представлений″ (”represented”) - ти, типу, ніхто, ти напівхудожник. Така жорстка інтерпретація справи має свої підстави.
Вибір галеріста, який витрачає свої власні час і гроші на виставку і рекламу, це знак визнання і довіри - перший основний момент, можливо, з багатьох, що впливають на репутацію художника.

Але справа не тільки у витраті грошей або в любові до художника. У галеріста теж буває своє бачення, звичайно суб’єктивне, і воно грає особливу роль якраз у у формуванні нових тенденцій.
Не можна, наприклад, представити Лейпцігську школу без діяльності галеріста Герда Либке, або Брітарт 90 х без колекціонера галеріста Саатчи, або Московський акционізм без куратора Олега Куліка при галереї Ріджіна, або американське мистецтво 60-х без Лео Кастеллі.

Можливо, що на Україні настає такий етап, етап якогось відновлення. Швидше за все, ті небагато галерей, які в роки застою працювали …

п павліковські →

Схожі записи

Read more...