Була піднята по тривозі навіть міліція, і вчасно, оскільки безцінну статую «Путто з дельфіном» (символічне зображення афродіти) знайшли. у пункті прийому металобрухту, куди її здали всього за. 24 гривні. Правда, у дельфіна вже не було хвоста, а у хлопчика - одного крила.
Скульптура належить одному з відомих італійських скульпторів Андреа дель Верроккио (1435-1488 рр.), в майстерні якого у флоренції разом з багатьма відомими художниками вчився Леонардо да Вінчі. У 1550 році відомий мистецтвознавець епохи Відродження Джорджо Вазарі назвав «Путто з дельфіном» серед п’яти кращих робіт майстра, саме вона принесла йому визнання і славу.
Скульптуру замовив Пьетро Медічи для вілли Кореджі. Фігурка, знайдена в Старому Роздоле, відлила з форми оригіналу. Чи авторська це копія, поки невідомо, але, на думку фахівців, можна з упевненістю говорити, що це єдиний повтор, виконаний безпосередньо з форми майстра.
Безумовно, працюючи над цим твором, скульптор, що жив в XV ст., звернувся до традицій еллінської пластики.
Але якщо «Путто з дельфіном» - пізніша копія в бронзі, що не відрізняється від оригіналу, то інші скульптури палацу Лянцкоронськіх в Старому Роздоле - оригінали, що датуються ІІ ст. до н.е. - ІІ ст. н.е. Правда, зараз вони дуже пошкоджені - без голів, рук, інших деталей, які були на місці ще десяток-полтора років назад.
Недалеко від фонтану, під деревом, стояла мармурова фігура лицаря. Мистецтвознавці вважали її роботою XVII ст., а виявилось, що це зображення бога війни Марса. Одна з копій римської скульптури - орієнтування ІІ ст. н.е. Поповнилася колекція також фігурою жінки з жертовною чашею (ІІІ-ІІ ст. до н.
е.), на жаль, голова її загублена; фігурою хлопця з книгою (голова - кінець І - почало ІІ ст. н. е., фігура - ІІ-І ст. до н. е.); портретом невідомої римлянки (бюст - І ст. до н. е., обличчя - почало ІІ ст. н. е.).
Tags: античні скульптури, би возніцкий, він, карл лянцкоронській, митра, палац, палац лянцкоронськіх, рік, скульптура
Львівська галерея мистецтв
Схожі записи
- Срібна куля графа Потоцкого (08.02.2009)
... Насправді це увлекательнейшєє твір, написаний за принципом східних казок «1001 ніч». Вона нашпигована усілякими духами, алхіміками, перевертнями. Написаний твір живою іронічною мовою. Читається легко і в наші дні. Цікаво, що жив Ян Потоцкий в період з 1761 по 1815 роки. Цій людині і самому приписували різні чарівні властивості. Говорять, що під ... - Іоанн Георг Пінзель Небагато про мистецтво України (11.02.2009)... Для порівняння: у сусідній Польщі їх більше 100, в Чехії і Словаччині -- майже 300, і всі вони відреставровані. А всесвітньо відомий Версаль виглядає так молодо виключно завдяки вливанням сотень меценатів. ЩО ТАМ У ТЕЩІ НА "ГОРИЩІ"? Протягом останніх десятиліть стараннями директора Львівської картинної галереї Бориса Григоровича Возніцкого, людини, якій ...
- Націоналізація надбання республіки (15.02.2009)... У радянські часи її зборів по значущості і цінності займали третє місце після музеїв Санкт-Петербурга і Москви. Цього року музей відзначив 100-летие. Такі святкування завжди супроводжують і приємний клопіт, і вже традиційні для українських реалій розчарування через відсутність фінансування. Під час Першої світової війни і в мирний період зборів галереї ...
- I громадський фестиваль єврейської книги (25.02.2009)... Тому я зібрала оргкомітет, в який входили всі єврейські організації. Був круглий стіл. І були захоплені розмови, пропозиції, плани. Зараз „пост-фактум", можна сказати, хто з оргкомітету дійсно допомагав, хто вдавав, а хто просто заважав. Я нескінченно вдячна начальникові відділу міжнародних відносин Львівської мерії Тарасу Возняку. Це по його пропозиції ...
- Борис Возніцкий передасть українські деревяні церкви в президентський Художній арсенал (04.04.2009)
... «Але дерев'яні церкви і іконостаси - не просто стара старовина, а перлини світової архітектури. Такого в світі більшого ніде не немає! Поляки українські дерев'яні церкви віддали під охорону ЮНЕСКО, а в Україні до них всі байдуже. У Норвегії, де значно несприятливіший клімат, ніж в Україні, оберігають дерев'яні церкви XIV ст.! У нас же найстаріші ...